Новини

Що треба знати про СНІД?

Щорічно 1 грудня в усьому світі відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом. З метою профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, зокрема, ВІЛ/СНІДу, та толерантного ставлення до хворих на ВІЛ/СНІД, у Вишняннській ЗОШ І-ІІст. була проведена пізнавально-просвітницька година з учнями 5-9 класів «Що треба знати про СНІД?».Підготували вчителі основ здоров’я Пастух О.В. та Качмар М.Р.

Здоров’я –це модно, здоров’я –це найбільший скарб у житті

Ми – молоді , сповнені мрій і сподівань .

Ми – майбутнє країни , її надія .

Ми рішучі у своїх прагненнях .

Ми впевнені у своїх силах і в своєму успіху .

Здоровий спосіб життя – це наш вибір .

Бути здоровим – МОДНО!

26 листопада класний керівник 5 класу Качмар Марія Романівна провела  відкриту виховну годину  на тему:»Здоров’я –це модно, здоров ‘я –це найбільший скарб у житті» Мета виховної години: розширювати уявлення учнів про здоровий спосіб життя, про хороші і погані звички;розвивати вміння і навички підтримувати хороший стан здоров’я;формувати в учнів негативне ставлення до шкідливих звичок. Розвивати вміння слідкувати за собою, дотримуватись правил безпечної поведінки. Виховувати турботливе ставлення до особистого здоров’я та життєву потребу – завжди бути здоровим.

Здоров’я – це сила!

Здоров’я – це клас!

Хай буде здоров’я

У вас і у нас!

Голодомор 1932-1933рр.

Голодомор 1932-1933рр.Пам’ятаю!
Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не поодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці!
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ж ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.
Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.
Як же так сталося, що на багатій українській землі без війни, без стихійного лиха почали вмирати хлібороби з діда – прадіда?
Цими днями учні і вчителі нашої школи вшанували всіх померлих від голоду в ці страшні роки запаливши лампадки біля фігури Матері Божої і виготовивши незабудки пам’яті.